Продовжуємо проєкт «ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД – ЦЕ ЛЮДИ», який незвично розповідає про працівників суду

Ми продовжуємо на сторінках суду в інтернеті та соцмережах проєкт «ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД – ЦЕ ЛЮДИ», який незвично розповідає про працівників суду. З наших статей ви дізнаєтеся, які вони, наші співробітники, поза роботою, як їх характеризують колеги та близькі, які в них людські якості, і з’ясуєте, що ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД – ЦЕ в першу чергу ЛЮДИ.

Продовжує довготривалу серію публікацій про наших колег заступник начальника відділу документального забезпечення Юрій Лях. Колеги говорять про нього, як про "людину, на яку завжди можна покластися з будь-яких питань, він ніколи не відмовить у допомозі". І ще декілька характеристик від колег: "Складається враження, що його головна суперсила - з'являтися саме тоді, коли комусь потрібна допомога", "Юра має "сталеву" витримку до стресових ситуацій. Неймовірно харизматична, творча людина. Душа компанії - це точно про нього", "Якщо коротко, дуже шкода, що таких людей не можливо клонувати для кожного колективу".

Юрій народився в Харкові. Після навчання в Харківському автомобільно-дорожньому технікумі за спеціальністю "Правознавство" разом із однокурсниками прийшов на практику в наш, тоді ще Харківський апеляційний адміністративний суд. Практика сподобалась, і після її проходження, успішно пройшов конкурсний відбір та почав працювати, одночасно вступивши на навчання до Національної юридичної академії ім. Я. Мудрого, яку згодом також успішно закінчив. Юрій говорить: "За ці роки створено чудовий, згуртований колектив, в якому приємно працювати. До речі, у нас багато творчих людей, які вміють гарно співати, писати сценарії, виступати на сцені. Пам'ятаю, як до війни ми ставили концертні програми на свята, і я виступав у комедійних виставах, де зіграв багато кумедних ролей…"

Він завжди готовий прийти на допомогу. Юра займався волонтерством з перших днів повномасштабного вторгнення. Тоді, як згадує Юрій, "над Харковом активно літала бомбардувальна авіація рф. Гул бомбардувальників над будинками був моторошним. Хоч було і страшно, але з Харкова  виїжджати категорично не хотілось, і я тримав впевнений спокій та оптимізм, що місто вистоїть. Потім наші воїни почали активно збивати літаки, і росіяни поступово відмовились від польотів над містом. За цей час в Харкові почала утворюватися гуманітарна катастрофа: магазини, аптеки через обстріли, погану логістику практично не працювали. В одній із соцмереж наш колишній колега написав пост із закликом допомоги у сприянні адресної допомоги людям - розвозу по місту продуктів та ліків. Був організований гуманітарний штаб з кол-центром, куди люди писали, дзвонили за потребами в їжі та ліках. Залишали свою зворотну адресу, куди це треба було доставити. Потрібні були волонтери з особистим транспортом. Я одразу погодився допомогти. Перший день був непростим,  але за допомогою навігації якось впорався. Наступного дня взяв свого друга, і вже було набагато легше, він був у ролі "штурмана" і підказував за навігацією дорогу, і ми вже могли за день відвезти гуманітарну допомогу в декілька районів міста. Побували тоді у всіх районах Харкова. Парадоксально, але так гарно місто я пізнав тільки під час війни, бо в деяких районах майже ніколи не був. Мені ніколи не забудеться атмосфера Харкова в той період, ніби в зовсім інший вимір потрапив, дороги в місті були пустими - без машин, вулиці - без людей. В мене залишився цілий архів фото і відео з того часу. Інколи я дивлюся його і "потрапляю",  як на "машині часу" в той вимір іншого Харкова та згадую як все було…"

Молодший на 2 роки брат Володимир Лях - учасник АТО, ветеран війни і очільник клубу з ампфутболу "Металіст 1925 Незламні", в якому грають ветерани війни та цивільні, що отримали важкі травми та втратили кінцівки. Юрій підтримує брата та команду, не пропускаючи змагання за їхньої участі на футбольних майданчиках біля рідного стадіону "Металіст".

Він і сам дуже спортивна людина. Найулюбленіше хобі і спорт одночасно - це бігові лижі, які полюбив, ще коли навчався в школі: "Дуже подобалось ковзати на них, намотуючи кола на стадіоні,  за сприятливих погодніх умов можна набирати непогану швидкість. В цьому виді спорту одночасно задіяні всі групи м'язів (руки, спина, ноги, тулуб). На сьогодні, на жаль, через різкі зміни в кліматі, цей вид спорту у нас - розкіш, якщо 2-3 рази за зиму потренувався і то свято. Друге хобі - це велосипед. Як шосейний так і гірський. Якось у юному віці, надихнувшись переглядом по телевізору велобагатоденки "Тур де Франс", де спортсмени зі всього світу кожен день їдуть відрізки шосейної траси по 180-220 км., я одного дня з Харкова вранці поїхав до бабусі в Луганську область на відстань у 192 км. За пів світлового дня проїхав…" І з посмішкою додає: "Назад долати ту ж дистанцію бажання вже не було…" Також Юрій займається волейболом і риболовлею на спінінг.

У нього є домашній улюбленець - кіт Тімоха. Юра врятував його, коли він був ще кошеням, якого знайшов біля школи в сугробі снігу. У маленького була інфекція очей, через що одне око котик втратив, а інше було пошкоджене. Юрій забрав його, відніс у ветеринарну клініку, далі лікував вдома, де оточив турботою і любов'ю. І сталося диво, у Тімохі зір на одне око залишився, хоча і поганий, але, на щастя, це не заважає йому гратися з улюбленими іграшками та люблячим хазяїном, а також граціозно оминати усілякі перепони на своєму шляху.

Мріє Юрій, щоб "війна нарешті закінчилась та пішла в небуття остання імперія на планеті - російська федерація, розділом на окремі мирні унітарні держави". І ще про подорожі: "я бував у Фінляндії і бачив, як люди з усієї Європи подорожують на своїх "будинках на колесах", теж хочеться таке повторити. Також я часто до окупації відпочивав в Криму, то ж хочеться колись побувати в українському Криму знову, обходити його і об'їздити весь на гірському велосипеді з палаткою".

У вільний від роботи час він створив настільну гру на судову тематику "UNO Femida", присвячену Другому апеляційному адміністративному суду. І, як каже Юрій, "в результаті гра вийшла дуже цікавою. Інколи з колегами у своєму відділі в неї граємо на обідній перерві. Тираж гри вже склав 50 екземплярів, звичайно він може бути більшим, але я не показував її публічно в соцмережах, бо від замовлень тоді не відіб'юсь (посміхається). Деякі інколи випадково дізнаються через друзів про гру та просять їм виготовити її, і я нікому не відмовляю". Думаємо, що незабаром можна буде знайти вже в загальному доступі цю насправді цікаву судову гру від її талановитого автора - дивовижної людини Юрія Ляха, що працює в нашому суді.